Даниил Привалов и Павел Фукс решили раздеребанить 80 миллионов с помощью «отката» судье?

zavod4 - Даниил Привалов и Павел Фукс решили раздеребанить 80 миллионов с помощью "отката" судье?

Киевский апелляционный хозяйственный суд поддержал решение суда первой инстанции о взыскании с КП «Дирекция строительства дорожно транспортных сооружений г. Киев» («ДБШТС г. Киева») в пользу ООО «Интерстрой Групп» 80 660 000 грн. убытков, которые коммунальщики нанесли имуществу фирмы в результате ремонта Подольского моста. Об этом свидетельствует постановление апелляционного суда от 15 ноября.В ноябре 2015 году «Интерстрой Групп» купил в ООО «Группа Н.М.К.» и зарегистрировал имущественный комплекс общей площадью 8442 кв. м по ул. Электриков, 28 (Рыбальский полуостров). Речь идет об имущественном комплексе бывшего завода «Ремдизель», в который вошли админздание, кузнечно-термический цех, другие цеха, склады, трансформаторная станция и другое имущество.

Это находится между офисом «5 канала» и клубом «5 элемент» президента Украины Петра Порошенко.

Производственные помещения давно не используются, находятся в запущенном состоянии, это видно на фотографиях, сделанных в начале декабря 2017 года.

«Интерстрой Групп» утверждал, что часть имущественного комплекса получила повреждения и стала непригодной для нормальной эксплуатации вследствие строительных работ по возведению Подольского мостового перехода через Днепр в Киеве от ул. Межигорской до Русановских садов в Подольском районе. Заказчиком строительства был «ДБШТС г. Киева».

Согласно оценке недвижимого имущества, составленным ООО «И-Эксперт-Сервис» (Черновцы), истец указал, что размер причиненного ущерба составляет 77 180 000 грн. Кроме того, фирма предоставила заключение о техническом состоянии зданий составлен Государственным научно-исследовательским институтом строительных конструкций ГП «НИИСК».

«ДБШТС г. Киева» отрицал свою вину, подчеркивая, что строительство моста не велось на участках «Интерстрой Групп», а активная фаза строительных работ осуществлялась к приобретению фирмой имущественного комплекса в собственность, то есть до ноября 2015 года. Соответственно, убытки не могли быть вызваны в результате строительства.

В марте этого года судья Хозяйственного суда Киева Алексей Спичак назначил судебную экспертизу, которая была поручена Елене Галиев (Непоп). Согласно ее данным, объекты бывшего завода имеют повреждения, деформации и разрушения, а возникли они в результате проведения строительных работ по возведению Подольского мостового перехода.

Суд установил, что состояние зданий до 2008 года было удовлетворительным. Однако, начатое строительство Подольского моста значительно повлияло на техническое состояние объектов, который со временем начал ухудшаться. А тот факт, что в 2014 году строительство было приостановлено никак не могло остановить просадку грунтов участка, которая началась в результате строительства и привела к ухудшению состояния недвижимости.

Кроме того, было установлено, что согласно выводам, сложенными экспертом Жарко Л.А. в апреле 2016 года, техническое состояние зданий имущественного комплекса определено как удовлетворительное, а согласно другим выводам, сложенными ГП «Государственный научно-исследовательский институт строительных конструкций» в августе прошлого, состояние — «не пригоден для нормальной эксплуатации», или «аварийный».

Галиева пояснила, что дополнительные нагрузки на грунты, связанные со строительством моста, проявляются со временем в результате накопления критических нагрузок на некотором расстоянии от места их возникновения.

Значительное ухудшение состояния в течение апреля-августа 2016 объясняется моментом превышения дополнительных нагрузок. В течение этого времени процесс приобретения критической массы дополнительных нагрузок, связанных со строительством, превысил несущую способность зданий бывшего завода, дальнее расположены от зоны строительных работ, что и повлекло ухудшение состояния.

А другие здания, которые также расположенные на территории «РЕМДИЗЕЛЬ», стали аварийными значительно раньше, поскольку были расположены в непосредственной близости к зоне строительства.

Суд также установил, что согласно выводам судебной экспертизы, размер имущественного ущерба составляет 86 610 000 грн., а рыночная стоимость поврежденных объектов 80 660 000 грн., то есть превышает сумму причиненного ущерба. Исходя из принципов справедливости и разумности, суд пришел к выводу взыскать с «ДБШТС м. Киева» в пользу «Интерстрой Групп» 80 660 000 грн. Апелляция такое решение поддержала.

Производство по этому делу было возбуждено в феврале 2017 года. За два месяца до этого в декабре 2016 года Киевсовет утвердил проект землеустройства по отводу земельных участков «Интерстрой групп» для строительства, эксплуатации и обслуживания жилых домов с паркингом и встроенно-пристроенными админздания и заведениями общественного питания на ул. Электриков, 28 и передавала в аренду фирме три земельных участка общей площадью 5,08 га в связи с тем, что она получила право собственности на имущество, за которое висудила 80 660 000 грн. убытков.

К марту 2017 единственным учредителем ООО «Интерстрой групп» был Даниил Привалов — сын Харьковского мэра Геннадия Кернеса. Сейчас учредителями фирмы являются виргинский оффшор «Baneberry Group Limited» и Владимир Кошак. Директором фирмы является Павел Пшеничный. Бенефициаром «Интерстрой Групп» указанный российский бизнесмен Павел Фукс, который является одним из друзей Кернеса.

Оценочная фирма «И-Эксперт-Сервис» зарегистрирована в Черновцах.

Основателем и руководителем указан киевлянин Андрей Товарницкий. Он был помощником депутата Черновицкого городского совета 5 созыва (2006-2010 гг.) Дании Солонарь, которая возглавляет обслуживающий кооператив Садоводческое общество «Буковинский сад».

Осенью прошлого года Киевский городской совет утвердил детальный план территории (ДПТ) Рыбачьего полуострова.

В строительстве Подольского моста участвует ЗАО «Завод «Кузница на Рыбацком» (бывшая «Ленинская Кузница»). Эту фирму Порошенко используют в качестве «прокладки», через которую проводят деньги за металлоконструкции российского производства.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«15» листопада 2017 р. Справа№ 910/2436/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово транспортних споруд м. Києва»

на рішення Господарського суду м. Києва від 01.08.2017

у справі № 910/2436/17 (суддя: Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП»

до Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Київська міська державна адміністрація

про стягнення збитків в сумі 86 610 000,00 грн

за участю представників:

від позивача: представник Єлєнін С.М. (довіреність №53/17 від 02.03.2017);

від відповідача: представник Кроллау О.В. (довіреність №31-2383 від 28.09.2017);

від третьої особи: не з’явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП» (далі — ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» (далі — КП «ДБШТС м. Києва») про стягнення 77 188 458,00 грн збитків, завданих майну позивача внаслідок проведення за замовленням відповідача будівельних робіт.

Під час розгляду справи судом першої інстанції було прийнято до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача збитки в розмірі 86 610 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №910/2436/17 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з КП «ДБШТС м. Києва» на користь ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП» шкоду в розмірі 80 668 249,00 грн та судовий збір в сумі 223 535,15 грн, у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням господарського суду першої інстанції, КП «ДБШТС м. Києва» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв’язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2017 апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я., та призначено в судове засідання на 20.09.2017.

Розпорядженням уповноваженої особи Київського апеляційного господарського суду від 19.09.2017 № 09-53/3780/17, у зв’язку з перебуванням судді Дикунської С.Я., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Агрикова О.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 апеляційну скаргу КП «ДБШТС м. Києва» призначену на 20.09.2017 прийнято до провадження у вищевказаному складі суду.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 та 04.10.2017 на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 04.10.2017 та 15.11.2017 відповідно.

Розпорядженням уповноваженої особи Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 № 09-53/4527/17, у зв’язку з перебуванням судді Агрикової О.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному, сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Жук Г.А., Дикунська С.Я.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2017 апеляційну скаргу КП «ДБШТС м. Києва» прийнято до провадження у вищевказаному складі суду.

Третя особа скористалася правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надала відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити та розглядати справу за відсутності представника Київської міської державної адміністрації.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв’язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

15.11.2017 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 05.11.2015 між ТОВ «Група Н.М.К» (у тексті договору — продавець) та ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП» (у тексті договору — покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Н.О. Мельником за №2223, відповідно до п. 1.1 якого продавець в порядку та на умовах, визначених договором, продав (передав у власність), а покупець купив (прийняв у власність) наступну нерухомість: майновий комплекс, загальною площею 8442,7 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 28.

За цим договором відчужуються: ковальсько-термічний цех (літ ІІ (цифра), площею 3807,30 кв. м; адміністративно-побутовий корпус (літ.І (цифра), площею — 2696,60 кв. м; центральний матеріальний склад (літ.0 (цифра), площею 1132,90 кв. м; арочний склад (літ ІV (цифра), площею 473,70 кв. м; приміщення складу (літ. ІІІ (цифра), площею 332,20 кв. м, надалі — «Об’єкт № 1»; 135/1000 частин майнового комплексу загальною площею 16694,60 кв. м , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 28 та складаються з: літери «И» — модельна дільниця цеху №19, загальною площею 129,80 кв. м; літери «П» — ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції №1367, загальною площею 1174,20 кв. м; літери «С» — зарядна електрокарів та обдирочна дільниці, загальною площею 460,00 кв. м; літери «Х» — склад оснастки інструментальної дільниці №15, загальною площею 26,5 кв. м; літери «Ч» — розподільчий пункт №318, загальною площею 88,4 кв. м; літери «Ч’» — виносні трансформатори ТП 1367, загальною площею 47,20 кв. м; літери «Ш» — стружка-дробілка, загальною площею 173,90 кв. м; літери «Щ» — будівля стендових випробувань дільниці 36а, загальною площею 51,10 кв. м; літери «Я’» — бетонно-розчинний вузол, загальною площею 98,8 кв. м. Загальна площа 135/1000 частин майнового комплексу становить — 2 249,90 кв. м, надалі — «Об’єкт № 2» (Об’єкт №1 та Об’єкт №2 — разом «Об’єкти»).

Згідно з п. 6.1 вказаного договору, останній вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та нотаріального посвідчення.

На виконання вказаного договору між сторонами було підписано Акт приймання-передачі майна від 05.11.2015, згідно з яким продавцем було передано та покупцем прийнято вищезазначені об’єкти нерухомості (а.с. 33, т. 1).

05.11.2015 на підставі вказаного договору було здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП» на майновий комплекс площею 8442,7 кв. м, розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 28 та на загальну площу 135/1000 частин майнового комплексу, яка становить 2249,90 кв. м у майновому комплексі загальною площею 16694,6 кв. м, який розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 28, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №46975187 від 05.11.2015 та №46976953 від 05.11.2015 про реєстрацію права власності (а.с. 34-35, т. 1).

Відповідно до п. 14 розпорядження Київської міської державної адміністрації №2165 від 19.11.2003 «Про відновлення робіт з будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві для руху метрополітену та автотраспорту» було доручено виконувати функції замовника із виконання підготовчих робіт будівництва КП «ДБШТС м. Києва», яке входить до складу Комунальної корпорації «Київавтодор».

Рішенням Київської міської ради №658/3234 від 07.07.2005 «Про передачу земельних ділянок Комунальному підприємству «Дирекція будівництва шляхово транспортних споруд м. Києва» для будівництва 1-ї черги Подільського мостового переходу (надалі — ПМП) через р. Дніпро у м. Києві від вул. Межигірської до Русанівських садів на відрізку від фарватеру р. Дніпро до Київського річкового порту у Подільському районі м. Києва» було затверджено проект відведення земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок проведення вказаних будівельних робіт було спричинено пошкодження та приведено у непридатний для нормальної експлуатації стан майновий комплекс, площею 8 442,7 кв. м, розташований за адресою: міста Київ, вул. Електриків, буд. 28, що складається з ковальсько-термічного цеху (літ. ІІ (цифра) площею 3 807,30 кв. м, центрального матеріального складу (літ. О (цифра) площею 1 132,90 кв. м, приміщення складу (літ. ІІІ (цифра) площею 332,20 кв. м, модельної дільниці цеху №19, літера «И» площею 129,80 кв. м, ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції №1367, літера «П» площею 1 174,20 кв. м, придбаного ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП» на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.2015.

Матеріалами справи підтверджується, що вищевказане майно розташоване за адресою: вул. Електриків, буд. 28 у Подільському районі м. Києва, на земельних ділянках з кадастровими номерами: 8 000 000 000:85:319:0054; 8 000 000 000:85:319:0046; 8 000 000 000:85: 319:0047, які є предметами оренди за договорами оренди земельних ділянок від 10.02.2017, укладеними між Київською міською радою та ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП».

Звертаючись до суду з даною позовною заявою, позивач обґрунтовував розмір заподіяних збитків ринковою вартістю нерухомого майна, визначеною відповідно до Звіту про оцінку нерухомого майна, складеним ПП «ТА-Експерт-Сервіс», у розмірі 77 188 458,00 грн.

Під час судового розгляду справи, у зв’язку з тим, що судовою експертизою, призначеною Господарським судом міста Києва було встановлено майнову шкоду, спричинену приведенням до аварійного стану вказаних об’єктів нерухомості внаслідок проведення будівельних робіт у розмірі 86 610 000,00 грн, позивачем були відповідно збільшені позовні вимоги.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і в апеляційній скарзі наголошував на тому, що позивачем не було доведено наявності причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та завданими збитками, оскільки будівельні роботи зі зведення ПМП здійснювались на земельних ділянках, на яких майно позивача не розміщене, та до набуття позивачем у власність майнового комплексу, розташованого за адресою: місто Київ, вул. Електриків, буд.28.

Крім того, відповідач посилався на ту обставину, що рішенням комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, оформленим протоколом №01/7 від 27.01.2017 (а.с. 180-182, т. 1), у відшкодуванні збитків ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП» в розмірі 77 188 458,00 грн було відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач також наголошував на необ’єктивності експертного висновку з огляду на те, що протягом усього 2016 року роботи на вказаному об’єкті не виконувались через відсутність бюджетного фінансування.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд, надавши оцінку висновку судової експертизи, визнав доведеним факт заподіяння відповідачем збитків майну, що належить позивачеві на праві власності саме внаслідок проведення будівельних робіт зі зведення ПМП.

А виходячи з того, що стягнення з відповідача шкоди у розмірі, який фактично перевищує ринкову вартість майна, суперечить засадам справедливості та розумності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, обмеживши розмір збитків, які підлягають стягненню, розміром ринкової вартості нерухомого майна, встановленим за наслідками проведення судової експертизи.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, а доводи скаржника вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у справі доказами, з огляду на наступне.

У відповідності до частини 2 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов’язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

У відповідності до п. п. 1, 2 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди» (в редакції згідно з рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 29.12.2007 № 04-5/239), вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з’ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності.

При цьому, господарському суду слід відрізняти обов’язок боржника по відшкодуванню збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов’язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України).

Зазначене розмежування підстав відповідальності пояснюється також тим, що збитки, заподіяні невиконанням договірних зобов’язань, повинен відшкодувати контрагент за договором, а позадоговірну шкоду — особа, яка її завдала.

Як вбачається з матеріалів справи, у даному випадку спірні правовідносин виникли з позадоговірної шкоди, а тому застосуванню підлягають приписи глави 82 ЦК України.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містить стаття 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Фактичною підставою для застосування такого виду відповідальності є вчинення особою правопорушення. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв’язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Так, згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Шкода — це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв’язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв’язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода — наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

На підтвердження факту пошкодження належних позивачу об’єктів нерухомого майна внаслідок здійснення будівельних робіт зі зведення ПМП та розміру завданих збитків, позивачем надано до матеріалів справи висновок від 23.08.2016 про технічний стан будівель за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 28 (літ. «О», літ «ІІ», літ «ІІІ», літ «П», літ «И»), складений Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій ДП «НДІБК»; звіт №04/16-М13 від 10.05.2016 про незалежну оцінку нежитлових приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 28, складений ПП «ТА-Експерт-Сервіс» (сертифікат суб’єкта оціночної діяльності №16961/14 від 29.09.2014); рецензію на звіт №04/16-М13 від 10.05.2016, складену Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів»; висновок експертного дослідження від 20.10.2016 №16034/16-42 за результатами проведення оціночно-будівельного дослідження, виконаного КНДІСЕ на замовлення ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП» щодо відповідності звіту №04/16-М13 від 10.05.2016 вимогам нормативно-правових актів з питань оцінки, методологіям, оціночним процедурам (рецензування) (а.с. 36-149, т. 1).

Зі змісту наведених документів вбачається, що технічний стан зазначених будівель ковальсько-термічного цеху (літ. ІІ (цифра) площею 3807,30 кв. м, центрального матеріального складу (літ. О (цифра) площею 1132,90 кв. м, приміщення складу (літ. ІІІ (цифра) площею 332,20 кв. м, модельної дільниці цеху №19, літера «И» площею 129,80 кв. м, ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції №1367, літера «П» площею 1174,20 кв. м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 28, є аварійним, а їх загальна ринкова вартість станом на 04.05.2016 становить 77 188 458,00 грн.

Так, зокрема, з висновку від 23.08.2016 про технічний стан будівель слідує, що практично всі фундаменти будівлі розташовані в зоні слабких ґрунтів; з технічних матеріалів висновків попередніх років вбачається, що осідання основи будівлі цеху активізувалося з початком улаштування паль і монтажем масивних конструкцій мостового переходу, що ведуться в безпосередній близькості; за результатами спостережень було встановлено, що внаслідок нерівномірних деформацій основи конструкцій каркасу і будівля в цілому зазнали значних вертикальних і горизонтальних деформацій, особливо ці процеси активізувалися у 2006-2007 роках, з початком будівництва ПМП; цьому сприяло розриття глибоких котлованів і рух важкої будівельної техніки, що особливо не бажано в умовах водонасичених ґрунтів; вказане пов’язано з динамічними та додатковими навантаженнями, що призвело до нерівномірного осідання ґрунтів основ будівлі, та, як наслідок, до появи наднормативних деформацій будівлі — тріщин у несучих та самонесучих конструкціях (а.с. 41-42,53, т. 1).

Водночас, відповідач наголошував на тому, що будівельні роботи зі зведення ПМП здійснювались на земельних ділянках, на яких майно позивача не розміщене, та до моменту набуття позивачем у власність вказаного майнового комплексу, а тому, на думку відповідача, внаслідок проведення таких робіт збитки позивачу не могли бути спричинені.

Враховуючи вказані доводи відповідача, з метою повного та всебічного з’ясування всіх обставин справи та винесення обґрунтованого й справедливого рішення, ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2017 було призначено у справі судову експертизу.

На вирішення судового експерта були поставлені наступні питання: Які пошкодження має об’єкт, розташований за адресою: місто Київ, вул. Електриків, буд.28, що складається з ковальсько-термічного цеху (літ. ІІ (цифра) площею 3807,30 кв. м, центрального матеріального складу (літ. О (цифра) площею 1132,90 кв. м, приміщення складу (літ. ІІІ (цифра) площею 332,20 кв. м, модельної дільниці цеху №19, літера «И» площею 129,80 кв. м, ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції №1367, літера «П» площею 1174,20 кв. м?; В який період часу виникли вказані пошкодження?; Чи виникли пошкодження зазначеного об’єкта внаслідок проведення будівельних робіт зі зведення ПМП чи з інших підстав (визначити з яких)? Якщо пошкодження зазначеного об’єкта виникли внаслідок проведення будівельних робіт зі зведення ПМП, то який розмір збитків було завдано ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП» внаслідок зазначених пошкоджень?; Яка вартість зазначеного об’єкта?

За наслідками проведення судової експертизи судовим експертом було складено висновок №4/04-2017 від 30.05.2017 (а.с. 2-238, т. 2).

Як вбачається з вказаного висновку, виконання судової експертизи було доручено судовому експерту Галієвій (Непоп) Олені Мансурівні, яка має вищу будівельно-технічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальностями 10.6 «Дослідження об’єктів нерухомості, будівельних матеріалів, конструкцій і відповідних документів», 10.7 «Розподіл та визначення порядку користування земельними ділянками», 10.10. «Визначення оціночної вартості будівельних об’єктів і споруд» (Свідоцтво №1738 від 31.08.2015, видане ЦЕЕК Міністерства юстиції України), стаж практичної експертної роботи з 1998 року.

Вказаний експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України за дачу завідомо неправдивих показів та відмову експерта без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків у суді або під час провадження досудового слідства.

Експертне дослідження проводилось методом розрахунку розміру майнової шкоди та ринкової вартості нерухомого майна, та ґрунтувалось на результатах обстеження та даних представленої документації з врахуванням факторів, які впливають на формування вартості, а також методом зіставлення результатів візуального та інструментального обстеження наданої документації з нормативними документами, чинними у галузі будівництва.

За змістом ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі і копія його надсилається сторонам.

У п.18 Постанови №4 від 23.03.2012 Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» викладено правову позицію про те, що у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з’ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства при проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

Дослідивши та оцінивши зазначений висновок судової експертизи за правилами ст.ст. 42 ,43 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд погоджується з позицією суду першої інстанції, стосовно того, що такий не викликає сумнівів у його правильності, не містить розбіжностей та відповідає вимогам чинного законодавства, у тому числі, стосовно критеріїв повноти, ясності та обґрунтованості.

Так, за наслідками проведення судової експертизи, експертом встановлено, що об’єкт, розташований за адресою: місто Київ, вул. Електриків, буд. 28, який складається з ковальсько-термічного цеху (літ. ІІ (цифра) площею 3807,30 кв. м, центрального матеріального складу (літ. О (цифра) площею 1132,90 кв. м, приміщення складу (літ. ІІІ (цифра) площею 332,20 кв. м, модельної дільниці цеху №19, літера «И» площею 129,80 кв. м, ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції №1367, літера «П» площею 1174,20 кв. м має пошкодження, деформації та руйнування.

Так, експертним дослідженням ковальсько-термічного цеху виявлено вертикальні та горизонтальні деформації елементів залізобетонного каркасу в бік вулиці; тріщини силового і деформаційного характеру, а також наднормативний крен колон в центральній частині прогону будівлі; відрив захисного шару на глибину 10-15 мм, оголення арматури і наскрізні тріщини на значній площі поверхні зовнішніх навісних панелей з обох боків повздовжніх фасадів, ребрах плит, опорних ділянках колон, численні знаки постійного замокання та, як наслідок — корозія металевих закладних елементів кріплення стінових панелей з тенденцією до руйнування; порушення цілісності замонолічування стиків між конструкціями каркасу будівлі та відсутність заповнення стиків; оголення арматури, що виникає внаслідок надмірного тріщиноутворення в бетонних конструкціях, що спричиняє накопичення конденсату та, з часом, призводить до утворення корозії. Арматура внаслідок корозійного пошкодження втрачає площу перерізу, що впливає на несучу спроможність конструкцій.

Внаслідок корозії металу руйнуванню піддається матеріал стінового огородження, деструкції цегляного заповнення стінового огородження між навісними панелями по всій площі у вигляді розшарування матеріалу цегли на глибину до 30 мм; відрив цегляної торцевої стіни від несучого каркасу, яка відхилилася від вертикалі та внаслідок деформації цегляне мурування частково обвалилося, що в подальшому може призвести до руйнування всієї конструкції; значної шаруватої корозії на металевих закладних елементах анкерування кладки до конструкцій залізобетонного каркасу; тріщиноутворення бетонного вимощення вздовж стін фасаду будівлі, що, в свою чергу, сприяє потраплянню вологи і зволоженню ґрунтів основи; тріщиноутворення в кутових зонах дверних і віконних прорізів, в зонах перетину перегородок і несучих елементів каркасу.

Щодо центрального матеріального складу (літ. О (цифра) площею 1132,90 кв. м: порушення цілісності поверхні матеріалів кладки цегляних стін з розпушенням цегли та вимиванням розчину зі швів, руйнування штукатурного шару, понаднормативні прогини і нахили конструкцій; порушення системи водовідведення, руйнування труб, захисних металевих елементів конструкцій; тріщиноутворення бетонного вимощення вздовж стін фасаду будівлі з викришуванням асфальтобетону та збільшення ширини розкриття тріщин між цегляними стінами та поверхнею землі, що в свою чергу, сприяє потраплянню вологи і зволоженню ґрунтів основи; наскрізні тріщини в слабких місцях цегляного мурування — у надвіконних та підвіконних зонах з шириною розкриття до 1-1,5 мм; вертикальні тріщини по периметру стін з шириною розкриття до 1 мм.; відшарування штукатурки з фарбуванням стін і перегородок на зазначеній площі; просідання ділянок підлоги, розкриття швів між плитами перекриттів з випадінням розчину мурування.

Щодо модельної дільниці цеху № 19, літера «И», площею 129,8 кв. м: вимощення навколо будівлі зруйноване повністю; покриття покрівлі відсутнє; наскрізна тріщина деформаційного характеру на поверхні стіни, в місці зміни висоти конструкції даху; штукатурний шар з зовнішньої поверхні несучих стін майже повністю відшарувався; дошки підшивки стелі та дерев’яні конструкції даху, внаслідок відсутності покрівлі деформовані. Бетонні підлоги пошкоджені; віконні та дверні блоки частково відсутні.

Щодо приміщення складу (літ. III (цифра) площею 332,20 кв. м: тріщиноутворення бетонного вимощення вздовж стін фасаду будівлі з викришуванням асфальтобетону та збільшення ширини розкриття тріщин між цегляними стінами та поверхнею землі, що в свою чергу сприяє попаданню вологи і зволоженню ґрунтів основи; наскрізні тріщини деформаційного характеру з розривом цеглин, розташовані на слабких місцях цегляного мурування — в надвіконних та підвіконних зонах з шириною розкриття до 1-1,5 мм; осипання личкувальної плитки опорядження цоколя і пошкодження цегляної кладки стін на оголеній ділянці з викришуванням цегли на глибину до 20 мм внаслідок систематичних замокань через порушення системи водовідведення; послаблення цегляного мурування торцевої стіни внаслідок розморожування при систематичному замоканні; відшарування фарбувального шару та випадіння матеріалу замонолічення швів плит перекриття другого поверху внаслідок постійного зволоження, що спричиняє накопичення конденсату та, з часом, приводить до утворення корозії. Арматура внаслідок корозійного пошкодження втрачає площу перерізу, що впливає на несучу спроможність несучих конструкцій в цілому; розшарування верхньої частини цегляної кладки торцевої стіни внаслідок розморожування при систематичному замоканні; незадовільний стан цегляної кладки.

Щодо ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції № 1367, літера «П», площею 1174,20 кв. м: вимощення навколо будівлі зруйноване повністю, що сприяє потраплянню вологи і зволоженню ґрунтів основи; висоли на поверхні цегляної кладки та ознаки постійного зволоження конструкцій з численними нашаруваннями глибоких утворень; тріщин деформаційного характеру на поверхні стін в зоні надвіконних та підвіконних прорізів; руйнування дверних і віконних перемичок з викришування; осипання захисного шару бетону залізобетонних перемичок арматурних стрижнів, що мають ознаки корозійних пошкоджень; масового вивітрювання розчину з швів мурування на ділянках стін, що примикають до покрівлі, з послабленням кладки стін та розшаруванням матеріалу цегли; масових локальних тріщин на ділянках зовнішніх стін, що примикають до покрівлі, а також в цокольній частині; руйнації верхівок цегляних брандмауерів, що ділять будівлю на окремі блоки; руйнації стін з боку трансформаторної; значна корозія несучих металевих елементів — балок та ферм перекриття; понаднормативний прогин окремих металевих балок; наскрізні вертикальні тріщини в муруванні стін та перегородок.

У висновку судової експертизи експертом відзначено, що через відсутність відповідних методик визначити час виникнення пошкоджень та деформацій будівель, розташованих у місті Києві по вул. Електриків, 28, за результатами натурного огляду, не видається за можливе.

Водночас, судовим експертом відзначено, що період виникнення пошкоджень будівель майнового комплексу з квітня 2016 року, як часу, на який технічний стан було зафіксовано висновком, складеним експертом Жарко Л.О., як задовільний, по серпень 2016 року, як часу, на який технічний стан було зафіксовано висновком, складеним Державним науково-дослідним інститутом будівельних конструкцій ДП «НДІБК», як аварійний.

Судовим експертом також встановлено, що пошкодження та деформація будівель, перелічених у дослідницькій частині висновку по першому питанню, виникли внаслідок проведення будівельних робіт зі зведення ПМП через р. Дніпро у місті Києві від вул. Межигірської до Русанівських садів на відрізку від фарватеру р. Дніпро до Київського річкового порту у Подільському районі міста Києва.

Крім того, судовим експертом встановлено, що розмір майнової шкоди, спричиненої приведенням вказаного об’єкту до аварійного стану внаслідок проведення будівельних робіт зі зведення ПМП складає 86 610 000,00 грн.

Водночас, судовим експертом встановлено, що ринкова вартість вказаного вище об’єкту станом на момент проведення експертизи за умов його задовільного стану складає 80 668 249,00 грн, в тому числі ПДВ 13 444 708,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення всебічного та об’єктивного вирішення господарського спору, суд першої інстанції своєю ухвалою від 26.06.2017 викликав у судове засідання судового експерта для надання останнім пояснень стосовно ряду питань, зокрема, чи можливо визначити час виникнення пошкоджень та деформацій будівель, розташованих по вул. Електриків, 28 в м. Києві, у зв’язку з тим, що відсутні методики, які забезпечують можливість визначити час виникнення пошкоджень та деформацій будівель за результатами натурного огляду? Якщо можливо, то на підставі чого? В який період часу виникли пошкодження та деформації будівель, розташованих по вул. Електриків, 28 в м. Києві, що зазначені в п.1 розділу «Висновки» висновку №4/04-2017 від 30.05.2017? Як пояснити, що стан будівель на квітень 2016 року був віднесений до «задовільного», а за станом на серпень — 2016 визначено, як «не придатний для нормальної експлуатації», або як «аварійний»? Чи стало будівництво ПМП основною підставою руйнування будівель, розташованих по вул. Електриків, 28 в м. Києві так як, згідно листа №31-1493 від 21.06.2017 КП «ДБШТС м. Києва»; Чим можна пояснити ті обставини, що згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мельник Н.О. за реєстровим номером 2223 від 05.11.2015 технічний стан об’єктів, розташованих по вул. Електриків, 28 в м. Києві на листопад 2015 року «забезпечував його цільове використання», згідно висновку, складеному експертом Жарко Л.О (кваліф. Серт. Мінрегіону АЕ №003483) станом на квітень 2016 року — технічний стан будівель було віднесено до «задовільного», а згідно Експертного висновку ДП «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій» на серпень 2016 року — визначено, як «не придатний для нормальної експлуатації», або як «аварійний»? Чим пояснюється погіршення технічного стану об’єктів, розташованих по вул. Електриків, 28 в м. Києві в 2006-2007 роках з огляду на те, що до квітня 2016 року технічний стан даних будівель було віднесено до «задовільного»? Також перед експертом було порушено питання про ступінь природного зносу, враховуючи, що у висновку експерта №4/04-2017 від 30.05.2017 зазначається, що пошкодження внаслідок будівництва є значно більш об’ємними та глобальними ніж пошкодження, які виникають внаслідок природного зносу.

У судовому засіданні 07.07.2017 судовим експертом Галієвою Оленою Мансурівною було надано відповіді на поставлені судом запитання.

З пояснень, наданих експертом слідує, що майновий комплекс, який є об’єктом дослідження, є частиною колишнього підприємства «Ремдизель». На території підприємства були розташовані і інші будівлі. Тобто під час будівництва на ділянці, яка проходить крізь територію підприємства «Ремдизель», частина будівель потрапила під опори моста, а частина будівель, що була розташована в безпосередній близькості до будівельного майданчику, зазнавала ушкоджень внаслідок руху важкої будівельної техніки, проведення будівельних робіт зі спорудження бетонних конструкцій та перекладення інженерних комунікацій.

У відповідності до висновку Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій ДП «НДІБК» станом на лютий 2016 року, співробітниками ДП «НДІБК» у період з 2006-2016 рр. періодично виконувалися роботи з обстеження технічного стану конструкцій комплексу будівель колишнього підприємства «Ремдизель» та протягом цих років були складені звіти: про вібраційні навантаження від будівельної техніки на конструкції будівель (2006 рік); про непридатний до експлуатації технічний стан будівель під літ. Д, К, Л, К, І, Н (2010 рік); про аварійний технічний стан будівлі літ. «Р», комплексу механічної дільниці № 36 з трансформаторною підстанцією №527 під літ. «Ж» (2011 рік); про аварійний технічний стан адміністративно-побутового корпусу під літ. «І» (2012 р.); про аварійний технічний стан будівель літ. «О», літ «II», літ «III», Літ. «П», літ «И» (2016 рік).

Таким чином, аналіз даних попередніх досліджень свідчить, що загальний стан будівель до 2008 року був задовільним. Проте, розпочате будівництво ПМП значно вплинуло на технічний стан будівель, який з часом почав погіршуватися. Даному факту сприяв і термін експлуатації будівель і складні інженерно-геологічні умови майданчику забудови.

Отже, зважаючи на багаторічні спостереження, проведені ДП «НДІБК», які були зафіксовані у відповідних висновках про погіршення технічного стану будівель, розташованих в зоні будівництва, такі погіршення відбувались протягом часу та залежали від місця проведення робіт. Тобто спочатку відбувалось погіршення технічного стану будівель, які безпосередньо потрапили в зону будівельних робіт, а потім — будівель, розташованих на певній відстані від зони будівництва.

Крім того, експертом було відзначено, що об’єкти дослідження є найбільш віддаленими на цій ділянці від місця проведення будівельних робіт. Бетонні фундаменти опор моста, рух важкої техніки та перекладення інженерних комунікацій на глибині 4-5 м відкритим способом спричинили додаткове навантаження на слабкі водонасичені ґрунти цієї ділянки будівництва. Розпочаті процеси просідання слабких ґрунтів неможливо одномоментно зупинить перервою будівельних робіт. Додаткові навантаження на слабкі ґрунти, які виникли внаслідок будівельних робіт, спричинили додаткові осадочні процеси ґрунтів. Експертом вказано, що зважаючи на середній термін осадочних процесів в будівлях, який становить близько двох років, за умов відсутності додаткових навантажень, призупинення будівельних робіт в 2014 році ніяким чином не могло зупинити процеси осідання ґрунтів ділянки, які є основою існуючих фундаментів протягом щонайменше двох років.

Експертом наголошено, що з огляду на місце розташування будівель, які є найбільш віддаленими на цій ділянці від місця проведення будівельних робіт, погіршення технічного стану існуючих будівель (об’єктів дослідження) відбулося протягом саме 2016 року. Фактично будівництво ПМП є основною причиною руйнування будівель, розташованих на вул. Електриків, 28.

Отже, наведеним спростовуються заперечення відповідача стосовно того, що будівництво ПМП відбувалось на інших земельних ділянках, ніж ті, на яких знаходиться майно заявника, що на думку, відповідача виключало наявність причинно-наслідкового зв’язку між наявними пошкодженнями та будівництвом.

Експертом також пояснено, що проведення будівельних робіт з будівництва моста, пов’язаних з динамічними навантаженнями, як-то рух важкої техніки, спорудження бетонних опор, перенесення інженерних комунікацій на глибині 4-5 м відкритим способом призвело до нерівномірного осідання слабких водонасичених ґрунтів основ будівель, що в свою чергу викликало інтенсивне тріщиноутворення та деформації несучих елементів будівель.

Судовим експертом також було наголошено, що час виникнення деформацій визначався виключно на підставі документальних даних та шляхом співставлення зафіксованих пошкоджень з наявними на момент проведення експертизи. Пошкодження та деформації, які безпосередньо впливають на технічний стан будівель та споруд, безумовно містяться в документах, які фіксують технічний стан на момент його визначення.

В даному випадку, час виникнення пошкоджень визначався по документам, що фіксують зміну технічного стану та виявлених нових (прогресуючих) пошкоджень, які оформлені висновком, складеним Експертом Жарко Л.О. станом на квітень 2016 року та висновком Державного науково-дослідного інституту будівельних конструкцій ДП «НДІБК» станом на серпень 2016 року.

При цьому, судовим експертом відзначено, що технічний стан будівель, розташованих на ділянці підприємства «Ремдизель», у відповідності до висновків ДП «НДІБК», почав погіршуватися у 2008 році. При цьому, погіршення спостерігалось не у всіх будівель одразу, а спочатку в тих, що були розташовані в безпосередній близькості до зони будівельних робіт, а з часом і будівель, розташованих на більшій відстані.

Дана ситуація пояснюється тим, що додаткові навантаження на ґрунти, пов’язані з будівництвом, проявляються спочатку в місці прикладення цих зусиль, а з часом, коли відбувається накопичення критичних навантажень — на деякій відстані від місця їх виникнення. До квітня 2016 року додаткові навантаження від процесів осідання, що виникли в ґрунтах ділянки в результаті проведення будівельних робіт, не перевищили несучу здатність існуючих будівель майнового комплексу. Значне погіршення технічного стану протягом квітня — серпня 2016 року пояснюється саме моментом перевищення додаткових навантажень від будівництва на несучу здатність будівель майнового комплексу. Протягом вказаного часу процес набування критичної маси додаткових навантажень, пов’язаних із будівництвом, яка накопичувалась протягом 2008 року по квітень 2016 року, а з серпня 2016 року перевищила несучу здатність будівель, що найдальше розташовані від зони будівельних робіт, що в свою чергу, і спричинило погіршення технічного стану.

Зміну технічного стану будівель майнового комплексу із задовільного — станом на квітень 2016 року, до непридатного для експлуатації (аварійного) — станом на серпень 2016 року можливо пояснити накопиченням критичної маси додаткових навантажень, які виникли внаслідок будівництва ПМП, які перевищили несучу здатність будівель майнового комплексу, які є об’єктами дослідження.

Крім того, експерт зазначив, що саме ці будівлі є найбільш віддаленими від зони будівництва. Інші будівлі, які також були розташовані на території підприємства «Ремдизель» перейшли до аварійного технічного стану значно раніше, оскільки вони були розташовані в безпосередній близькості до зони будівництва.

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно прийняв висновок №4/04-2017 від 30.05.2017, складений Галієвою (Непоп) Оленою Мансурівною, в якості належного та допустимого, у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, доказу того, що пошкодження майнового комплексу площею 8442,7 кв. м, розташованого за адресою: міста Київ, вул. Електриків, буд. 28, який належить на праві власності позивачеві, виникли саме внаслідок проведення будівельних робіт зі зведення ПМП через р. Дніпро у місті Києві від вул. Межигірської до Русанівських садів на відрізку від фарватеру р. Дніпро до Київського річкового порту у Подільському районі міста Києва.

При цьому, враховуючи, що пошкодження, які фактично призвели до завдання власнику майнового комплексу матеріальної шкоди, виникли у 2016 році, тобто, вже після набуття ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП» майнових прав на вказані вище об’єкти нерухомого майна, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність причинно-наслідкового зв’язку, як однієї з обов’язкових складових відшкодування шкоди.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами скаржника стосовно того, що підписаний позивачем акт приймання-передачі майна до договору купівлі-продажу, який не містить зауважень та претензій покупця щодо стану майна є безспірним доказом його задовільного стану.

За приписами ч. 2 ст. 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Як було встановлено місцевим господарським судом, відповідно до розпорядження №2165 від 19.11.2003 Київської міської державної адміністрації «Про відновлення робіт з будівництва ПМП через р. Дніпро у м. Києві для руху метрополітену та автотраспорту» на КП «ДБШТС м. Києва» було покладено функції замовника з виконання підготовчих робіт будівництва по об’єкту «Будівництво ПМП через р. Дніпро у м. Києві».

Отже, з урахуванням приписів ст. 1172 ЦК України, особою відповідальною за завдання у даному випадку шкоди позивачеві є саме замовник будівництва — КП «ДБШТС м. Києва».

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).

Разом з цим, як у випадках порушення зобов’язання за договором, так і за зобов’язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (статті 614 та 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто, вина особи, яка заподіяла шкоду, презюмується та вважається встановленою, якщо такою особою не буде доведено інше.

Крім того, відповідно до абз. 3 п. 2 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 01.04.1994 №02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням шкоди», як у випадку невиконання договору, так і за зобов’язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що позивач не повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіянні шкоди. Навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність своєї вини у спричиненні матеріальної шкоди належному позивачеві майну внаслідок проведення робіт з будівництва ПМП, колегія суддів виходить з того, що вказану шкоду завдано ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП» саме з вини КП «ДБШТС м. Києва».

Апелянт, не погоджуючись з висновком експерта № 4/04-2017 від 30.05.2017 Галієвої О.М., вказував на те, що активна фаза будівництва мала місце у період часу з 2005 по 2014 рік, однак протягом всього 2016 року роботи на об’єкті «Будівництво ПМП через р. Дніпро у м. Києві» взагалі не виконувалися, що на переконання відповідача, виключає можливість погіршення технічного стану будівель на момент їх придбання позивачем у 2015 році.

Однак, дані твердження колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та такі, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, твердження відповідача про те, що будівельні роботи у 2016 році не проводились, у даному випадку вини КП «ДБШТС м. Києва» не спростовують, з огляду на наведені вище висновки судової експертизи стосовно часу та причин виникнення пошкоджень.

Крім того, з наданої відповідачем суду апеляційної інстанції довідки про стан фінансування робіт по об’єкту «Будівництво ПМП через р. Дніпро» станом на 01.10.2017 не вбачається зупинення фінансування робіт у 2016 році, як про це зазначає апелянт (а.с. 17, т. 4).

При визначенні розміру заподіяних позивачеві збитків, колегія суддів виходить з наступного.

У висновку судової експертизи судовим експертом встановлено, що розмір майнової шкоди, спричиненої приведенням об’єкту, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Електриків, буд. 28, що складається з ковальсько-термічного цеху (літ. ІІ (цифра) площею 3807,30 кв.м, центрального матеріального складу (літ. О (цифра) площею 1132,90 кв.м, приміщення складу (літ. ІІІ (цифра) площею 332,20 кв.м, модельної дільниці цеху №19, літера «И» площею 129,80 кв.м, ремонтно-механічного цеху, трансформаторної підстанції №1367, літера «П» площею 1174,20 кв.м, до аварійного стану внаслідок проведення будівельних робіт зі зведення ПМП, складає 86 610 000,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, вважає, що розмір збитків, заподіяних ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП» внаслідок проведення будівельних робіт зі зведення ПМП в сумі 86 610 000,00 грн підтверджується належним доказом.

Разом з тим, судовим експертом встановлено, що ринкова вартість вказаного вище об’єкту станом на момент проведення експертизи, за умов його задовільного стану, складає 80 668 249,00 грн, в тому числі ПДВ 13 444 708,00 грн.

Як вірно зауважив місцевий господарський суд, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст. 11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973 Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов’язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м’якого покарання) визначено, що справедливість — одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та розумності поширюється не тільки на сферу виконання зобов’язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у даному випадку стягнення з відповідача шкоди в розмірі, який фактично перевищує ринкову вартість майна, суперечить засадам справедливості та розумності, а тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають збитки у розмірі 80 668 249,00 грн.

При цьому, колегією суддів відхиляються доводи апелянта, який вказує на те, що джерелом відшкодування збитків слугують бюджетні кошти, оскільки відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється виключно за бюджетні кошти, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, внаслідок заподіяння шкоди суб’єкту або суб’єктом господарювання.

Зобов’язання із заподіяння шкоди — це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) вправі вимагати відшкодування заподіяної йому шкоди у повному обсязі, а інша сторона (завдавач шкоди) зобов’язана відшкодувати шкоду, заподіяну його діями. Зобов’язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, належать до позадоговірних зобов’язань: їх суб’єкти — управнена сторона (потерпілий) та зобов’язана сторона (завдавач шкоди) — не перебувають у договірних відносинах; або обов’язок відшкодувати шкоду не пов’язується з невиконанням або неналежним виконанням договірних зобов’язань між ними. Відшкодування шкоди здійснюється відповідно до норм глави 82 ЦК України.

Колегія суддів зазначає, що між сторонами у справі виникло зобов’язання, в силу якого відповідач зобов’язаний відшкодувати шкоду, заподіяну його діями позивачеві. При цьому, приписи Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України не передбачають привілейованого становища суб’єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, щодо відповідальності за порушення зобов’язань.

Аналогічну правову позицію викладено у рішеннях Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004.

Також колегія суддів відхиляє доводи відповідача та третьої особи, які вказують на відсутність правових підстав для стягення збитків, посилаючись на те, що рішенням комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам позивачеві було відмовлено у відшкодуванні збитків в розмірі 77 188 458,00 грн.

Так, порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284 (зі змінами і доповненнями).

Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.04.2008 №608 «Про створення комісії з вирішення земельного-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам» створено комісію з вирішення земельного-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (надалі — комісія), затверджено її персональний склад та положення (а.с. 160-166, т. 1).

Згідно з пунктами 4, 6 вказаного положення рішення комісії щодо врегулювання земельних та майнових питань є обов’язковими до виконання в досудовому порядку. За результатами роботи комісії щодо визначення розмірів збитків власникам землі, землекористувачам оформлюється акт комісії, який затверджується розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ІНТЕРСТРОЙ ГРУП» зверталося до комісії із заявою про відшкодування збитків і виплату грошової компенсації у розмірі 77 188 458,00 грн внаслідок приведення в аварійний стан нерухомого майна, розташованого за адресою: міста Київ, вул. Електриків, буд. 28.

Однак, заслухавши представника позивача та розглянувши вказану заяву комісія прийняла рішення про відмову в її задоволенні, яке було оформлене протоколом засідання комісії №01/17 від 27.01.2017 (а.с. 150-152, т. 1).

Разом з тим, відповідно до статей 55, 124 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права, у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

З огляду на положення зазначених норм та принципу диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу, зокрема, звернутися з позовом про відшкодування позадоговірної шкоди.

При цьому, як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб’єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак, їх використання є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги вищевстановлені обставини справи та наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням місцевого господарського суду щодо задоволення позову частково у сумі 80 668 249,00 грн.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 01.08.2017 у справі №910/2436/17 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв’язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга КП «ДБШТС м. Києва» — без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись статтями 4-3, 32, 33, 43, 49, 96, 99, 101 — 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція будівництва шляхово транспортних споруд м. Києва» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №910/2436/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 у справі №910/2436/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2436/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Источник:  apravda.com

Related posts